Місто-супутник Южноукраїнськ

Герб Южноукраинска

Южноукраїнськ - місто-супутник Южно-Української АЕС ‑ невелике монопрофільне місто обласного підпорядкування. Перші новобудови робітничого селища будівельників і енергетиків були включені до складу Костянтинівської селищної ради Арбузинського району та отримали назву Костянтинівка-2. У квітні 1987 року Президія Верховної Ради Української РСР присвоїла робітничому селищу енергетиків статус міста обласного підпорядкування. Після цього в місті було сформовано органи управління.

Южноукраїнськ розташований у північній частині Миколаївської області на лівому березі річки Південний Буг в 125 км від обласного центру та на відстані 7 км від залізничної станції Південноукраїнська. Площа міста - 2437,9 га або 24,4 км2. Частина міської території входить до складу природного заповідника ‑ ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя».

Неподалік знаходяться великі промислові міста: Миколаїв, Одеса, Кіровоград, Кривий Ріг. Крізь місто проходить автомобільна дорога обласного значення Миколаїв-Ульянівка. Місто має розвинену мережу автомобільних доріг з твердим покриттям. Тут є автостанція, яка зв'язує його з Києвом, Житомиром, Гомелем, Дніпропетровськом, Запоріжжям, Кривим Рогом, Вінницею та іншими містами.

Южноукраїнськ ‑ багатонаціональний. За даними Всеукраїнського перепису населення, який пройшов 5 грудня 2001 року, на його території проживають більше 40 національностей і народностей. У національному складі переважна більшість українців, чисельність яких складала 29,1 тис. осіб або 73,9% від загальної чисельності постійного населення. Друге місце за чисельністю посідають росіяни, яких 8,6 тисяч. Також у місті проживають болгари, вірмени, татари, німці, поляки, корейці, азербайджанці, гагаузи, грузини, греки, естонці, євреї, казахи, калмики, киргизи, латиші, литовці, марійці, турки, угорці, узбеки, чуваші, чехи, дунгани, удини та представники інших національностей.

Кількість населення в Южноукраїнську на 1.07.2019 року склала 40,9 тис. мешканців.

Южноукраїнськ відноситься до малих міст. Спеціалізацію праці економічно активного населення в ньому визначають дві профілюючі галузі, а саме промисловість та будівництво, що формують прибуткову частину міського бюджету, забезпечують функціонування соціальної інфраструктури та інших об'єктів життєзабезпечення міста.