Історія, якої можна торкнутися - з глибини віків

Источник публикации: 
ОРОиСМИ
Дата публикации: 
06.2011

 

Чи часто ми, люди надшвидкісного техногенного часу, дозволяємо собі зупинитися, оглянутись навкруги та усвідомити своє місце в нерозривному ланцюжку людських поколінь? - Майже ніколи! А тим часом відходять у Лету дні, місяці та роки - один за одним нанизуються на намиста історії, стаючи літописом нашого часу. Але ж так само сотні й тисячі років тому світило сонце, співали птахи, неквапливо перешіптувалися хвилі Південного Бугу. І люди, що вже тоді жили на його берегах, можливо, теж не встигали замислитись про минуле і заглянути в майбутнє. Пам'яттю про ті далекі віки служать нам старі назви та музейні експонати.

Багато нових сторінок прадавньої історії нашого краю вдалося відкрити завдяки будівництву Южно-Українського енергокомплексу. Дослідження, що проводилися в ході спорудження АЕС, ГЕС і ГАЕС та тривають сьогодні, дали можливість зробити немало археологічних знахідок і відкриттів.

Розповісти про них ми запросили наукового співробітника Інституту археології Національної академії наук, керівника постійно діючої Миколаївської експедиції Інституту Віктора ФОМЕНКА.

 

- Вікторе Миколайовичу,  як воно - усвідомлювати, що ось тут, поруч зі звичайними на перший погляд кам’яними брилами, до яких можна легко торкнутися, свого часу ступали кіммерійці, скіфи, сармати, а сьогодні ходимо ми та наші сучасники? Чи правда, що люди Вашої професії абсолютно по-іншому оцінюють час і простір, набагато гостріше розуміють, наскільки міцний зв’язок між минулим та сьогоденням?

- У цьому суть професії археолога. А ще додам, що для мене та моїх колег усе це не лише робота, а й улюблене заняття.

- Ви очолили Миколаївську археологічну експедицію більш як 20 років тому. Але дослідження майданчика майбутнього Южно-Українського енергокомплексу проводилося задовго до цього. Отже починати довелося не на порожньому місці?

- Ще в 1968 році для виконання охоронних досліджень археологічних пам'ятників у зонах спорудження зрошувальних систем та інших новобудов Інститутом археології Академії наук України на території Миколаївської області було створено Інгульську (пізніше перейменована в Миколаївську) новобудовну експедицію. З 1973 р. вона стала постійно діючою. Двадцять років її очолювала старший науковий співробітник Інституту Олімпіада Шапошникова, а починаючи з 1989 р. до теперішнього часу - я. Спочатку об'єктами досліджень були кургани, що заважали роботі дощувальних установок. А з 1978 р. до сфери робіт експедиції увійшла зона Южно-Українського енергокомплексу. Тут, на берегах Південного Бугу та Бакшали, на орних полях, куди вивозився родючий шар ґрунту з ложа майбутніх Ташлицького, Олександрівського, Прибузького (Бакшалинського) і нижньої ділянки Костянтинівського (до припинення його будівництва) водосховищ, на будмайданчиках низки підприємств і служб енергокомплексу, у тому числі Олександрівської ГЕС і Ташлицької ГАЕС, розкопувалися кургани та поселення, а в ложі названих водосховищ - майже виключно стоянки і поселення стародавніх людей. З 1989 р. до теперішнього часу саме поселення, яким загрожує затоплення, є головними об'єктами регулярних охоронних розкопок. Для більш оперативного виконання значних об'ємів дослідження зазвичай велися одночасно на декількох майданчиках великими самостійними загонами (керівники Олександр Балушкін, Валентин Єлісеєв, Володимир Клюшинцев, Ірина Шарафутдінова).

У різні роки в складі експедиції працювали дослідники майже з усіх відділів Інституту археології НАНУ, з Москви і Санкт-Петербургу, Київського, Одеського, Донецького, Челябінського держуніверситетів, Одеського археологічного музею НАНУ, Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника, Миколаївського краєзнавчого музею - фахівці в царині археології кам'яного віку, епохи енеоліту, бронзового і раннього залізного віків, античності.

Важлива роль відводилася природничо-науковим методам досліджень. Так, кістки тварин і людини з поселень та могильників вивчали палеозоологи і антропологи. Пошук і визначення насіння рослин в різночасових культурних шарах здійснювали палеобіологи Інституту археології НАНУ та Кембріджського університету (Великобританія). Породи будівельного каменю та кам'яних виробів визначені геологами з Києва і Одеси. Дослідження функціонального призначення знарядь з каменю та кістки виконали трасологи Санкт-Петербурзького відділення Інституту археології РАН. Науково-дослідні роботи з реконструкції палеоекологічних умов проживання людини бронзової епохи за даними спорово-пилкового аналізу, а також дослідження ґрунтових розрізів багатошарових пам'яток виконані співробітниками Інституту географії НАН України.  Для уточнення абсолютної хронології зразки кістки з культурних шарів ряду археологічних пам'яток проаналізовані в Київській радіовуглецевій лабораторії Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України.

- Який обсяг археологічних розкопок виконано на сьогодні?                    

- У ложі Ташлицького водосховища розкопки проводилися в 1978-1980 рр. Тут розкопано більше 8000 кв. м площі (багатошарові поселення Ташлик 2, 3, поселення пізнього бронзового віку Ташлик 1, 4, 5, кургани).

У ложі Олександрівського водосховища пам'ятники розкопувалися поетапно, у межах пускових комплексів Ташлицької ГАЕС - спочатку до відмітки 14,7 м, а потім 16,0. У межах другої відмітки роботи ще не закінчено (у меженний період для забезпечення нормального водогосподарського режиму в нижній течії Південного Бугу рівень водосховища знижується до відмітки 14,7 м, що дозволяє продовжувати археологічні дослідження - авт.). Всього ж  з 1989 р. тут розкопано більше 50000 кв. м  - це заплавна частина могильника Малий Кременчук, поселення Бузьке, низовинні ділянки поселень Виноградний Сад, Кременчук, Гард, Лідина Балка.

У ложі Прибузького (Бакшалинського) водосховища з тривалими тимчасовими перервами розкопувалися дві найважливіші палеолітичні стоянки (нижній шар Щуцького 1, Щуцьке 4), велике поселення епохи пізньої бронзи Щуцьке 1 (верхній шар), кургани в гирлі Бакшали. Поселення досліджені в цілому на площі 10500 кв. м, що явно недостатньо для повноти їх характеристики.

- Скільки археологічних пам'яток вдалося вивчити за увесь період будівництва енергокомплексу?

- Олексіївка-Панкратове (пізня бронза та перші віки н.е.), Бузьке 1, 2, 4 (пізня бронза), Виноградний Сад (пізня бронза), Ташлик 1 (пізня бронза), Ташлик 2, 3 (енеоліт-рання бронза), Ташлик 4, 5 (пізня бронза), Пугач 1, 2 (мезоліт-пізня бронза), Гард (неоліт-енеоліт); Лідина Балка (шари від неоліту до пізньої бронзи та 18-19 віків), Щуцьке 1 (палеоліт, пізня бронза), Щуцьке 4 (палеоліт), Малий Кременчук (курганний могильник енеоліту-бронзи), острів Клепаний (козацтво), скеля Кременчук (енеоліт-бронза); курганні могильники Гард, Виноградний Сад, Бакшала. Виходячи з можливостей експедиції та замовника, археологічні пам'ятки вивчено різною мірою - одні в достатньому обсязі, інші - ні. Повне ж їх дослідження зажадало б мобілізації набагато більших сил, коштів і часу.

- Які з них відкрито, завдяки будівництву Южно-Українського енергокомплексу?

- Більшість. З озвученого мною переліку слід виключити лише раніше відомі Гард, острів Клепаний, Пугач, Виноградний Сад, Щуцьке 4 та Кременчук.

- Гранітно-степове Побужжя унікальне тим, що тут представлені практично всі періоди стародавньої історії. Які відкриття зроблено на нашому майданчику? Назвіть головні археологічні знахідки.

- Вважаю, що було б невірно ділити знахідки на головні та другорядні. В цілому розкопані тут могильники та поселення у комплексі з результатами природничо-наукових досліджень є унікальною джерелознавчою базою для вивчення практично всіх періодів прадавньої історії Південно-Східної Європи, періодизації та хронології окремих її етапів, вивчення зовнішніх впливів, контактів і взаємозв'язків стародавнього населення Гранітно-степового Побужжя з більш розвинутими культурами Малої Азії, Близького Сходу, Балкан, Кавказу та інших віддалених регіонів. Знадобиться, очевидно, не одне десятиліття, щоб повністю ввести в науковий обіг, осмислити та інтерпретувати одержаний у результаті багаторічних розкопок величезний фонд абсолютно нових і надзвичайно цікавих джерел.

Найдавніший період на цій території характеризують пам'ятники давньокам’яного віку - палеоліту. Неподалік гирла р. Бакшали культурні шари цього часу, що добре збереглися, досліджувалися на двох стоянках (Щуцьке 1 і 4), залишених ранніми кроманьйонцями - первісними мисливцями та збирачами, що жили тут більше 30 тис. років до н.е. Пам'ятки такої давності на півдні України відкрито вперше. Вони є дуже важливими джерелами для вивчення історії заселення палеолітичною людиною степової зони нашої країни, природних умов і антропогенної дії на природне середовище на ранніх етапах історії розвитку людства.

Перше поселення неолітичної буго-дністровської культури, розташоване в заплаві правого берега Південного Бугу навпроти  Клепаного (Гардового) острова, було відкрито ще в 1930 р. Богесівською археологічною експедицією Всеукраїнської академії наук. Пізніше Миколаївською експедицією в цьому районі було виявлено цілий ряд подібних  пам'яток (Гард 2-4, Пугач 1,2, Великий острів, Лідина Балка та ін.). З неолітом вчені пов'язують зародження виробничої економіки - землеробства та скотарства. На поселенні Гард уперше для Побужжя відкрито заглиблене ранньонеолітичне житло з вогнищем. До цього в середовищі буго-дністровської культури подібні житла були відомі лише на Дністрі. Також уперше для буго-дністровської культури знайдено фрагменти кам'яного посуду. Визначення віку Гарду та інших сусідніх неолітичних пам'ятників методом радіовуглецевого датування дозволяє віднести їх до VI - першої третини V тисячоліття до н.е. Експедицією також отримано матеріали, що пояснюють появу в степах перших енеолітичних курганів - ровесників єгипетських пірамід, які є дуже цікавими у зв'язку з дослідженнями щодо походження та розселення індоєвропейських племен. Фауністичні залишки зі стоянок Ташлик 2, Пугач 1 та ін. свідчать про напівкочове скотарство (велика та дрібна рогата худоба) і певну роль полювання (сайгак, дикий кабан, тур-зубр, кулан, тарпан, бурий ведмідь) в господарській діяльності. За каліброваними радіовуглецевими даними, вік цієї групи пам'яток визначається в межах  першої половини IV тисячоліття до н.е.

Уявлення про культури ранньої пори епохи бронзи (Ш - початок П тисячоліття до н.е.) дають підкурганні поховання. Це був період масового припливу нового населення, з ним пов'язане зведення безлічі нових курганів. Використовувалися для підпоховань і досипалися також прадавні енеолітичні насипи. На берегах Ташлика ще в 1930 році зафіксовано близько сімдесяти курганів різних розмірів. Це був один з найбільших курганних могильників Північного Причорномор'я. З часом більшість насипів піддалися систематичному розорюванню, а пізніше - переплануванню площ. Дослідження залишків деяких з них показують: основна маса поховань залишена племенами ямної та катакомбної культур (назви походять від типу поховальної споруди - ями і катакомби). Вони вели рухомий спосіб життя і займалися переважно скотарством.

У зоні затоплення досліджуються й залишені землеробсько-скотарськими племенами поселення другої половини II тисячоліття до н.е., що відносяться до сабатинівської культури пізнього бронзового віку. Саме у цей період Причорноморські степи були найгустіше заселені. Відбулося повне освоєння території, що згодом не мало собі рівних аж до періоду нової історії. Оскільки поселення розкопані на широкій площі, вдалося прослідкувати декілька систем їх планування, для кожної з яких властиві свої особливості розташування будівель: вулична, гніздова, терасна, садибна, кругова. Особливою складністю та насиченістю матеріалом вирізняються поселення Бузьке, Виноградний Сад і Ташлик 1. Тут прослідковано декілька послідовних горизонтів з розвиненим кам'яним домобудівництвом, відкриті житлові та спеціалізовані виробничі приміщення з відповідними наборами кам'яних і кістяних інструментів – лимарні, косторізні, ливарні майстерні, кузні тощо. Майстерні на Бузькому поселенні утворюють так званий "квартал металургів". Біля основи стіни однієї з них знайдено закопаний скарб зношених і навмисно зламаних предметів з трансільванської бронзи, поміщених у глиняний жбан і призначених, найімовірніше, для переплавки. Хоча у той час метал і отримав широке застосування, та все ж був великою цінністю, тому вже непридатні для використання вироби зберігалися й надалі йшли на переплавку.

Для поселення Ташлик 1 відзначається переважна орієнтація на розвиток скотарства та  ремесла, що базується на його сировині  (косторізне, шкіряне та ін.). Тут досліджено розташовану окремо від житлових будівель, біля самої води, майстерню, де виготовлялося різне кістяне знаряддя та оброблялися шкіри тварин.

У Виноградному Саду в центрі поселення вперше виявлено унікальний раніше невідомий науці комплекс площею більше 250 кв. м для підсушування та зберігання зернових запасів. Глинобитний майданчик і наземні глинобитні будівлі на ньому обладнано спеціальними печами. Підлога цих приміщень щільно утрамбована та обпалена для міцності. У районі печей виявлено безліч обвуглених зернівок. Очевидно, це було громадське сховище, продукція землеробства заготовлялася не лише для внутрішнього споживання, а й для торгівельного обміну.

Учасники Першого Всесоюзного семінару археологів, присвяченого проблемам пізнього бронзового віку Південно-Східної Європи, під назвою "Культури - сабатинівська та зрубна", що проходив у Дніпропетровську, а далі в Южноукраїнську у вересні 1990 року,  у своїй резолюції відмітили, що деякі поселення Побужжя, зокрема Виноградний Сад, є залишками пам'ятників з протоміською системою планування споруд і кам'яним домобудівництвом. Вони близькі за багатьма показниками, у тому числі й соціально-економічною роллю, до деяких міських центрів прадавніх рабовласницьких держав Східного Середземномор'я (Ахейська Греція) і Малої Азії (Хетська держава).

- Де зараз знаходяться археологічні цінності, знайдені в ході розкопок Миколаївською експедицією?

- Усі знахідки зберігаються у фондах Інституту археології НАН України та Миколаївського обласного краєзнавчого музею. У Южноукраїнську експозиція знахідок організовувалася двічі. Уперше частина матеріалів з розкопок Миколаївської експедиції експонувалися в 1990 році для фахівців і вільних слухачів згаданого вище Першого Всесоюзного семінару з проблем пізнього бронзового віку Південно-Східної Європи. При відвідуванні досліджуваних у ложі Олександрівського водосховища поселень Виноградний Сад, Бузьке та інших фахівці на місці змогли ознайомитися з активно використаною тут уперше в Україні методикою проведення розкопок широкими площами із залученням землерийної техніки для механізованого зняття верхнього стерильного шару ґрунту завтовшки 1 - 2 м над культурним горизонтом. Учасники семінару відмітили плідність співпраці Южно-Української АЕС (тоді генеральним директором був Володимир Фукс) і Інституту археології АН України щодо вивчення археологічних пам'яток, які підлягають затопленню.

Друга, набагато повніша виставка знахідок Миколаївської експедиції під назвою "Южно-Українська АЕС і археологія", діяла в місті атомників у 1995 році. Її було приурочено до 20-річного ювілею спорудження міста та атомної станції. Управління капітального будівництва й інші підрозділи Южно-Української АЕС, а також деякі міські установи надали організаторам виставки всіляку допомогу, у тому числі фінансуванням, матеріалами для вітрин і планшетів, автотранспортом тощо. Виставка викликала велику зацікавленість. Її відвідувачами стали більше 4 тисяч жителів та гостей міста.

- Ще одна сторінка багатої історії цього краю пов'язана із Запорізьким козацтвом. Декілька слів про цей історичний період.

- Козацтво - то особлива тема. Їй варто було б присвятити окрему розмову. Але якщо коротко, то історичні місця Запорізької Січі, а саме Буго-Гардівської паланки, що знаходяться в ложі Олександрівського водосховища, важливі для істориків як південний форпост Війська Запорізького, який грав серйозну роль у справі захисту українських земель і в промисловій діяльності козаків.

У 2009 році Постановою Кабінету Міністрів України історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького взято під охорону (як комплекс пам'ятників ландшафту, історії та археології) і занесено до Державного Реєстру пам'ятників України "Об'єкти культурної спадщини національного значення".

            - Сьогоднішня роль Южно-Української АЕС у роботі Миколаївської археологічної експедиції?

- По справжньому регулярними дослідження в зоні енергокомплексу стали з 1989 року в зв'язку з інтенсивною підготовкою ложа водосховищ до заповнення та будівництвом Ташлицької ГАЕС. Законодавчими актами з охороні пам'ятників історії і культури, зокрема, "Законом України про охорону культурної спадщини"  2000 р. передбачено фінансування охоронних археологічних досліджень за рахунок будівництва на договірних засадах. Таким чином, Миколаївська експедиція здійснює розкопки виключно в інтересах Южно-Української АЕС на підставі господарських угод між нею та Інститутом археології НАНУ. При неминучості втрати пам'яток в умовах будь-якого будівництва охоронні дослідження є найбільш ефективним способом їх збереження. Окрім фінансування атомники допомагали технікою для механізованого зняття верхнього стерильного шару землі та прибирання відпрацьованих відвалів, надавали поливальні машини для розм'якшення пересохлого злежаного ґрунту тощо.

Правда, не все так безхмарно. Через об'єктивні причини протягом декількох років археологічні роботи фінансувалися вкрай недостатньо. Проте, експедиції вдалося виконати великий обсяг досліджень.

- Але до фінальної точки далеко? Що ще належить зробити?

- Найближчим часом нам необхідно закінчити дослідження ділянок, розташованих у ложі Олександрівського водосховища в межах до відмітки 16,0 м (Виноградний Сад, Гард, Лідина Балка). У разі ж його подальшого наповнення до рівня 20,7 м окрім відповідних ділянок вказаних поселень у зону охоронних досліджень потраплять і деякі інші пам'ятники в хвостовій частині водоймища (багатошарове місцезнаходження Пугач 1-2, неолітична стоянка на Великому острові). У перспективі дослідженню підлягає також смуга відчуження та переробки берегів водосховища. Роботи багато. І виконати її можливо за головної умови - прямої та тісної співпраці з енергетиками.

 

Довідка:

За даними управління капітального будівництва ВП ЮУ АЕС, починаючи з 2001 року - часу відновлення спорудження Ташлицької ГАЕС, - на археологічні дослідження в зоні розташування об'єкту витрачено 1 млн. 853 тис. грн.